Завідуюча Згурівською бібліотекою Надія Горошко: Катастрофічно не вистачає дитячої літератури та літератури для читання влітку

«Моя Київщина» поспілкувалася із завідуючою Згурівською бібліотекою Надією Горошко. Говорили про ситуацію у бібліотеках громади, досягнення та проблеми.

— Пані Надіє, насамперед, розкажіть трохи про себе.

- Моя професійна історія проста: училище культури, інститут культури. А далі – робота в культурі протягом 35-ти років без перерви. Бібліотекар, завідуюча відділом обслуговування і, врешті, завідуюча Згурівською бібліотекою. А ще 20 крайніх років «приємний бонус» – режисер масових дійств спочатку у Згурівському районі, а з часом – у Згурівський громаді. Учасниця народного хору «Джерело», народного гурту «Барви», ведуча заходів та солістка Центру культури. Разом з класною командою тримаємо мистецький стрій громади. Якщо коротко, то якось так.

- Як цікаво! Як давно Ви працюєте завідуючою бібліотеки? Як пережили перші місяці повномасштабного вторгнення? Чи були окуповані?

- Завідуючою бібліотекою працюю після реорганізації і створення громади. Це десь три- чотири роки. Бойові дії нас, дякувати Богу, оминули, але ситуація була складна, бо в сусідній Чернігівській області , за 15 км від Згурівки, були вже окуповані села. Наш блокпост межував з орками.

- Як нині йдуть справи з наповненням книжкового фонду?

- Усі біблотеки позбулися російської літератури. Списали всю застарілу, неактуальну, більшість російськомовних видань. Виграли кілька грантів. Одержали певну кількість з Інституту української книги. Маємо кілька спонсорів. Частина нової літератури подарована читачами та небайдужими мешканцями громади. Селищна рада заклала в бюджет кошти на майбутнє придбання дитячої літератури для позакласного читання.
- Не хочете назвати спонсорів? Буде їм гарна реклама.
- Одна з найактивніших – Олександра Чувакова. Для нас вона – волонтер і друг громади. До речі, крім книг, в усі сільські бібліотеки пані Олександра подарувала ще й настільні дитячі розвиваючі ігри.

- Скільки всього працює бібліотек у громаді?

- У громаді 13 філій і одна базова – у Згурівці.

- Чи змінилися читацькі смаки зараз?

- Люди свідомо відмовляються від російськомовних видань, тому гостро стоїть питання книжкових українських авторів та зарубіжної літератури в українському перекладі.

- Але ж якась частина російськомовних видань ще залишається у бібліотеках, наскільки мені відомо. Що саме ще тримаєте на полицях?

- Не позбулися зарубіжної літератури в російському перекладі, бо поки що немає чим замінить.

Антична теж є російськомовною, але в дитячих фондах намагаємось позбутися російською мовою видань повністю.

- Хочу запитати про опалення бібліотек, проблеми з ремонтом та штатом. Як вирішуються ці питання?

- З початком децентралізації та створення громади збереглись більшість сільських бібліотек. Ситуація покращилась в рази, бо селищна рада намагається нам допомагати. Поточні косметичні ремонти зроблені в усіх закладах культури громади, та, звичайно ж, цього не достатньо. Придбали всім бібліотекам без винятку комп’ютери, принтери, провели інтернет. Всі під’єднані до WiFi.
Наш голова громади Василь Цвик – великий молодець, перший із керівників, хто звернув потужну увагу на культуру. Особлива увага приділена селищній бібліотеці. В обох відділах обслуговування – і дітей, і дорослих здійснені капітальні ремонти з новими меблями, телевізорами, оргтехнікою, оновленим БФ.

Два роки тому ми стали переможцями Проєкту громадського бюджету, Проєкту підтримки БФ МХП- Громаді, тож багато чого зроблено за рахунок цих грантів.

- Озвучте, будь ласка, нагальні проблеми бібліотечної системи станом на сьогодні.

- Перше і найголовніше – оновлення бібліотечних фондів виданнями українських авторів та видань українською. Катастрофічно не вистачає дитячої літератури та літератури для читання влітку!

- Зараз багато бібліотек та закладів культури стали своєрідними волонтерським центрами, де плетуть сітки, збирають різноманітну допомогу для ЗСУ. Як у вас?

- Ми теж все це робимо. З початком війни Центр культури став гуманітарним центром. Надавали допомогу внутрішньо переміщеним особам (ВПО), плели сітки, збирали допомогу від населення, вантажили купу вантажів, роздавали допомогу харчові пайки, побутові комплекти та одяг, постільну білизну, плели сітки, реєстрували всю цю допомогу. Роботи була купа! Зараз стало трохи легше. Гуманітарний центр зберігся, але роботу в громаді з ВПО селищна рада організувала дуже злагоджено. По селах теж плетуть сітки, збирають допомогу від жителів. Всі разом наближаємо перемогу.