Чому здають Покровськ: Як Росія веде наступ

Якщо дивитись новини, виникає в когось враження, що, можливо, там якісь потужні танкові колони, тисячі піхотинців хвилями йдуть в атаку і ворога взагалі неможливо зупинити. Зараз розглянемо. Ми подивимося заяви Олександра Сирського, Мар’яни Безуглої, однієї з таких провідних людей з доступом до вищих державних темниць, яка зараз фактично є головним викривачем вищого військового командування у владі офіційно. І звичайно, почнемо ми огляд з карт і потім будемо відповідати на ваші запитання.

Хочу подякувати 2400 спонсорам каналу Бутусов+. Дякую вам друзі за те, що даєте можливість нам працювати, готувати всі ці матеріали і виходити в ефір, коментувати ці події.

Подивімося карту, яка у нас по загальній обстановці в місці прориву на 29 серпня.

Ось такий яскраво-жовтий колір. Це територія, яку ворог захопив починаючи з 1 серпня 2024 року. І українські війська 6 серпня наступають на Курщині, а ось російські війська захопили якусь велику територію на Донбасі українському за той самий серпень. Захопив ворог багато. Ми взяли Суджу, ворог захопив місто Новогродівка і ще цілу низку великих населених пунктів. Хочу тут показати, що ворог спочатку вбиває клини в нашу оборону, а потім ці фланги згортає. І основна проблема в тому, що на цьому напрямку зупинити ворога протягом всього серпня взагалі не вдається. Просування у противника практично кожен день. Давайте подивимося, де це відбувається, така трагічна ситуація.

Можливо, ви думаєте, що це якась величезна територія. Насправді ворог прориває наші позиції. Подивіться, чорний вказівник ми показали на карті. Це ширина всього фронту активних дій противника. Фронт, де ворог просувається протягом серпня активно. Ширина всього цього фронту, де ворог наступає, 18 кілометрів. Основна зона прориву на Покровськ – 18 кілометрів. І хочу вам сказати, що це не така велика площа. Так, ворог наступає, атакує і на флангах, особливо південніше Покровська. Але оцей безупинний прорив, він на фронті 18 кілометрів. Тобто з флангів вся ця зона прориву прострілюється фактично всіма видами артилерії, дронами. Здавалось би, цей прорив є всі можливості тактичні зупинити, бо фронт його невеликий. Фланги ми тримаємо. Однак, це не вдається. Максимальна точка просування ворога Новогродівка-Селидове. Ворогу вдалося просунутися, ще один вказівник, щонайменше до 14 кілометрів глибину за один місяць. Тобто уявіть собі, місяць наступу, 14 кілометрів, як мінімум, сьогодні вже можливо і до 15, на фронті 18 кілометрів просування до 14. Тобто це говорить, що у ворога темп середній просування приблизно 500 метрів на добу. Тобто 500 метрів, але кожен день. Це в умовах Донбасу достатньо великі темпи просування. І ворогу вдалося захопити цілу низку наших населених пунктів. Тут далеко ще не всі показані, тут найбільші.

У самій Новогродівці бої йшли 3 дні. На підступах до Новогродівки приблизно тиждень, а в самій Новогродівці 3 дні. Місто практично з мінімальними ушкодженнями ворог захопив, з промзоною, підвалами багатоповерхівок, з багатоповерхівками, де можна ставити антени для дронів, прилади спостереження, вогневі позиції. Зараз ворожі війська вийшли на околицю міста Селидове. Ворог знаходиться не більше як за 3-4 кілометри до міста Мирноград, до зони забудови, і десь приблизно 9-10 кілометрів до Покровська. Це обстановка на 29 серпня.

Подивимось уточнену обстановку на сьогодні (30 серпня, — ред.).

Що змінилось? Ворог просунувся вже на Селидове, просунувся до Покровська, просунувся до Мирнограду. Сьогодні можна казати, що там близько 3-4 кілометри до Мирнограду, десь 8-9 до Покровська, ну і Селидове, ворог вже на околиці. Також ворог підійшов упритул до великого населеного пункту Українськ. Ми бачимо, що виникла достатньо складна ситуація на Карлівці. Ворог фактично там просунувся від Невельського, просунувся від Красногорівки, від Галицинівки. Фактично наші підрозділи там затиснуті і вже втриматися в таких умовах буде вкрай складно. А як практика показує, оскільки на такі виступи наші війська не можуть витрачати велику кількість ресурсів, то там також ми бачимо, що важка боротьба і можливо там доведеться відходити. Велика загроза зараз. Таким чином ворог просувається на достатньо широкому фронті, але особливо небезпечний цей прорив Мирноград-Покровськ-Селидове-Новогродівка, яка вже захоплена.

Ось така обстановка в районі Селидового. Ворог фактично за три дні захопив Михайлівку. Це передмістя, село, яке примикає до Селидоваого. І зараз у них зручні позиції для того, щоб накопичуватись на підступах до Селидового. І таким чином атакувати безпосередньо Селидове. Селидове – це теж така агломерація, щільно забудована. Ворог зайшов уже і в Галицинівку. Ситуація, друзі, вкрай важка. Хочу підкреслити, що знов кожного дня просування, і це просування не зупиняється.

Ці об’єкти, звичайно, відвідували. У нас є дві реакції нашої влади. В суспільстві обговорюється, ну і є реакція влади. Відверто кажучи, я говорив і зараз переконаний, що в Покровськ мав прибути особисто Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський. Оскільки ситуація там критична. Верховний Головнокомандувач приблизно раз 15 згадував у своїх вечірніх зверненнях Покровський напрямок за останні два місяці. Постійно говорив, що він заслуховує доповіді, особисто контролює, знає обстановку, розбирається. Виявляється, що все, що він знає, воно, на жаль, ніяким чином не покращує ситуацію. Верховний Головнокомандувач, якому постійно доповідають одне, і він заспокої людей, а зупинити прорив не вдається, і ворог кожен день просувається, практично безперервно,мені здавалось, що Верховний Головнокомандувач має все ж таки прибути в зону прориву, оскільки Покровськ, Мирноград, Селидове, Новогродівка – це стратегічно важлива на Донбасі агломерація, її в жодному разі не можна здавати. Тим не менше, Володимир Зеленський, як завжди, коли є якась проблема, якісь складні речі, він не бере відповідальності на себе, ухиляється від цієї відповідальності і десь ховається від цих проблем, щоб, не дай Боже, неприємними речами свій імідж, рейтинг не псувати. І тому Зеленський мовчить, а тільки дві офіційні особи, ну, Міністр оборони Умєров, він у нас взагалі не про війну, він взагалі війни намагається не торкатись, тільки те, що щось хороше, щось коментує, щось хороше, щось приємне. Те, що знов-таки не псує йому рейтинг, він не їздить на фронт, не спілкується, не розбирається в цих питаннях. Це людина, яка намагається уникати будь-яких рішень, відповідальності, гострих кутів. Головне, щоб зберегти крісло і щоб ніякого негативу до його репутації знов-таки не пристало. Ну, і є дві людини, яким все ж таки довелось у владі виступити і щось казати. Передусім виступила пані Мар’яна Безугла, член комітету по обороні, слуга народу, основний спікер влади, Офісу Президента. Хочу нагадати, що вона була обрана по квоті Андрія Єрмака, голови Офісу Президента в місті Київ, де особисто Єрмак ці квоти розподіляв, і головою партійної організації був кум Єрмака Микола Тищенко, слуга народу. Так що тут прямий зв’язок і всім очевидно, хто цим всім керує. Так от пані Безугла зробила ось таку заяву, з Селидового,

що "місто Новогродівку росіяни захопили за кілька днів. Перед містом були фортифікації, які становлять єдиний комплекс, що продовжується в Селидове. Окопи перед Новогродівкою були порожні, у колись 25-тисячному місті практично не було української армії. 31-шу бригаду перед містом забрали, комбрига зняли і завели кримінальне провадження. Нагадаю, що щодо Содоля немає жодного. Натомість сюди відправили необізнаний підрозділ. Це не єдина нещодавня "ротація". Планується ще така. Торецьк, Покровськ, будуть ще. Якщо зараз проведуть ротацію у Вугледарі, ми втратимо його. Всі такі ротації призводять до проривів і смертей. Підрозділи забирають, командирів знімають, люди гинуть, ми втрачаємо сотні кілометрів української землі. Фрагментація фронту збільшується. Так, цієї доби росіяни зайшли в Селидове. Тиждень тому я зайшла на околиці Селидового в напрямку Новогродівки і побачила фортифікації перед містом. У місті ж нічого не було, звичайний цивільний населений пункт. Я зайшла в окопи, ніхто їх не охороняв, нікого в них не було. Я пройшла під землею і вийшла в поле. За полем вже були росіяни, більше нікого не було. Я не підірвалася на мінах, не зустріла бійців територіальної оборони, тільки поодинокі комахи були єдиним життям у підготовлених фортифікаціях навколо Селидового, до якого росіяни прагнули 10 років. Любий цивільний міг зробити те ж саме. В Новогродівці напередодні курської операції звуки обстрілів безперервно лунали в небі, а мешканці ще ходили по вулицях. У місті не було жодних ознак підготовки оборони та наявності наших військових. Через Покровськ виїжджають і йде евакуація.

Ось фотографія окопів. Друзі, це, звичайно, резонансна абсолютно подія. Член комітету по обороні проінспектувала і фактично Мар’яна Безугла прокоментувала, відповідально заявила, що українська влада здала Новогродівку за кілька днів, українська влада здає Селидове. Жодних дій керівництво України не здійснює ні щодо оборони Селидового, ні щодо оборони Новогродівки. І, звичайно, все це абсолютно некомпетентне командування, некомпетентні ротації. Я думаю, що це гучні заяви і те, що пані Мар’яна їх постійно озвучує, враховуючи і прямий зв’язок з Офісом Президента, я вже казав і зараз кажу, звичайно, це бажання слуг народу і Офісу Президента перекласти всю відповідальність, як пише Мар’яна, тільки на поганих генералів. Тобто є хороший Зеленський і є погані генерали. Генерали в усьому винні, а Верховний Головнокомандувач, він весь в білому, Міністр оборони Умєров весь в білому, голова Офісу взагалі, Єрмак, тільки за все хороше, влада сама все робить добре, а от є такі погані генерали, давайте їх частіше міняти, можливо, буде краще. Влада хороша, вона проти генералів, а генерали погані, вони воюють і погано це роблять. На мій погляд, звичайно, я вже казав про це неодноразово, це абсолютно аморальна на мій погляд позиція слуг народу, оскільки хочу нагадати, що за Конституцією у нас є Верховний Головнокомандувач, це він проводить засідання Ставки, він її скликає, він звітує, він контролює, і якщо там відбуваються якісь злочинні дії, от пані Мар’яна заявила, ми зараз ще раз розберемо її заяву, про злочинні дії, так от якщо є злочинні дії, слуга народу, пані Безугла, вона не повинна писати це у Фейсбуці, її обрали мешканці Києва як народного депутата, влада її поставила в Комітет по обороні, Зеленський і Єрмак, для того, щоб вона працювала і виконувала свої обов’язки, за які вона отримує зарплату, а що вона має робити? Вона має писати заяву про злочин в правоохоронні органи, в ДБР. Ось це правильний шлях. Вимагати відкриття слідчої комісії Верховної Ради по розслідуванню злочинних дій військового командування, давати оцінку йому, відкривати по своїй заяві кримінальну справу, а у неї на це є всі повноваження, заява народного депутата є підставою для порушення кримінальної справи, і таким чином боротися зі злочинами. Але всього цього пані Мар’яна не робить. Взагалі не робить. Тому що якщо викликати на допит про злочинні ротації Сирського, Содоля і всіх, кого вона звинувачує, раніше Залужного, а зараз вже Сирського, то вони, коли дадуть показання, то Содоль скаже, шановні слідчі, і Сирський скаже, і Залужний скаже, всі мої рішення затверджуються, доповідаються Ставці Верховного Головнокомандувача, колективному органу, контролюються Офісом Президента нашими спецслужбами і затверджуються Ставкою Верховного Головнокомандувача. Кадрові призначення як Сирського, так і Содоля затверджуються Верховним Головнокомандувачем Володимиром Зеленським. Тому якщо там хтось робить злочин, то будь ласка, я дуже хотів би, щоб пані Мар’яна одну з своїх заяв довела до кримінальної справи ДБР і щоб нарешті Сирський, Залужний, Содоль сказали слідству в показаннях, щоб це слідчий підписав.

Хто ж ці злочинні дії затверджує на війні? Оце було б дуже важливо, щоб це не був просто піар, щоб це не було перекладання відповідальності. Ну а щоб відповідали вони.

Тепер по заяві пані Мар’яни, я прокоментую деякі нюанси. Так, Новогродівку дійсно захопили за кілька днів, я говорив про це, були фортифікації, да, продовжуються, "перед Новогродівкою окопи були порожні". Ну, це недостовірна інформація, були підрозділи наші перед Новогродівкою. Та причини були абсолютно інші, чому вони відійшли.

"У колись в 20-тисячному місті не було української армії". Це правда. Це правда, дійсно, практично там було кілька позицій, тому три дні всього йшли бої. 31-шу механізовану бригаду перед містом забрали. Комбрига, за якого просив колектив, зняли. А бригаду забрали, 31-шу, тому що там були дійсно великі проблеми. Бригада фактично стерлась під час цих боїв, були великі втрати. І були вагомі проблеми з боєздатністю, і з втратами позицій. Тому, звичайно, її замінили. Її зняли не тому, що 31-ша бригада така була все там добре, а його просто взяли і забрали, просто так. Ні, там була важка теж ситуація в бригаді. Звичайно, її зняли через серйозне зниження боєздатності. А так, комбрига дійсно, колектив намагався, деякі люди в колективі підтримували, ну, таке. Так, натомість сюди відправили необізнаний підрозділ. Необізнаний, ну, на війні такого нема, я би сказав так. Туди ставлять, направляють на цей напрямок не найбільш боєздатні наші підрозділи. Це дійсно проблема. Так, ротації. Дивіться, проблема ротації, не ротації призводять до проривів і смертей. Призводить, звичайно, до ротації те, що у нас, на жаль, немає системи правильного застосування військ. І у нас бригада ставиться. Вона не підсилює, коли ворог на неї наступає, бригади ці не посилюються вчасно піхотою. Бригада починає замість піхоти, коли люди виснажуються, не обов’язково, що вони всі гинуть, люди просто виснажуються. Їм треба відпочити. В окопи починають заганяти всі підрозділи забезпечення, артилеристів, танкістів, розвідників, безпілотчиків навіть. Потім закінчуються всі люди, які забезпечують боєздатність. Потім всі, ну, і коли цих людей, всі підрозділи забезпечення, в окопи, ну, фактично потім воювати вже бригада не може. І коли вже бригада дійшла до крайності, тоді її тільки і міняють.

Я хотів би сказати, що, звичайно, є ротації різні, є ротації вдалі, а є, на жаль, дійсно, ротації, які є злочинні. Я вважаю прикладом злочинних ротацій, це коли прямо перед російським наступом на Торецьк і Нью-Йорк звідти забрали і перекинули з Торецька і Нью-Йорка 24-ту механізовану бригаду на Часів Яр. Я вважаю, що це дійсно злочин, і це неадекватні, абсолютно некомпетентні дії українського командування, але хто за це відповідає? І це рішення затверджено ставкою Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського. А ухвалив його Олександр Сирський. Тому якщо комусь не подобається в Комітеті по обороні злочинні ротації, будь ласка, кримінальна справа нам дуже потрібна. Вони можуть, слідчі, відкрити заяву і по моїм зараз публічним словам, але ми розуміємо, що проти себе ДБР нічого порушувати не буде, проти своїх.

Зайшли росіяни в Селидове, побачили фортифікації перед містом, а в окопах нікого не було. Друзі, я думаю, їх не було не тому, що там нікого нема, насправді там є наші підрозділи, просто пані Мар’яна не вийшла на нуль. Це їй здалося, що за полем росіяни, а насправді вона ж їх там не бачила, насправді росіян там не було. Проблема там в тому не те, що військ взагалі нема, там немає побудованої оборони, і підрозділи, звичайно, ворог атакує, один кілька атак, одна або дві-три атаки, і наші підрозділи там слабкі зі слабкою організацією, вони відходять. Але такого, щоб росіяни, звичайно, там ішли безперервно, такого нема. Хочу підкреслити навіть темпи просування по карті, я вам казав, 500 метрів на день, в середньому. Тому немає там такого, що взагалі росіяни марширують. 500 метрів на день ми розуміємо, що це ознака того, що спротив є. Звичайно, депутат комітету по обороні могла би просто взяти "Кропиву", поспілкуватися з кимось військовим, знайти, подивитись карту обстановки, ну от як ми зараз дали, і чітко звірити, де є противник. Ну і знайти, якщо це цікаво, або знайти передові позиції наші реальні. На мінах не підірвалась пані Мар’яна. Ну, слава Богу, хочу сказати, на мінах не підірвалась, тому що дійсно, мінування нема, підготовки нема. Позиції, на жаль, перед селі... Седидове і Новогродівка, друзі. Були фортифікації, немає єдиного побудованого комплексу, правда, цих позицій. Немає оборони в самому Седидовому і Новогродівці, в жодному селі нема оборони. Перед Седидовим і Новогродівкою є кілька окремих опорних пунктів, побудованих. Вони, на жаль, не перекривають всієї лінії. Тобто це не єдиний комплекс, на жаль. Я не знаю, хто це розповів пані Мар’яні. Такого єдиного побудованого комплексу фортифікацій перед Новогродівкою і селі Довоє нема. Є кілька окремих опорних пунктів. Не більше.

Значить, бійці територіальної оборони. Ну, звичайно, що їх нема, також це дійсно, заповненості військ там нема. Чому це відбувається? Такого нема по всій лінії фронту. Пані Мар’яна зайшла на другу лінію оборони. Друга лінія оборони по всьому фронту українських військ не зайнята. Всюди. Це всім очевидно, всі військові про це знають.

Наші війська по всьому фронту побудовані бойові порядки в один ешалон. Ми теж про це говорили багато разів. В один ешалон. Тому, звичайно, що це побудова військ на всьому фронті. Прикро, що пані Мар’яна звернула на це тільки увагу в Селидовому. Вона може це побачити взагалі всюди. І я сподіваюся, що вона звернеться якось на ставку Верховного Головнокомандувача до свого партійного керівництва. Ну і з ними буде це вирішувати, вимагати. Ставка Верховного Головнокомандувача може виправити тут військових, дати чіткі вказівки. Президент, хочу нагадати, одноосібно призначає Головнокомандувача ЗСУ. Так що його почують.

Так, дійсно, пусті окопи. Так, дякую вам. Дякую за це повідомлення. Друзі, що хочу сказати. Значить, дійсно, в жодному місті Селидове, Новогродівка, ці міста, які є за визначенням дуже придатними і зручними для оборони вузлами, жодних укріплень не побудовано. І в Покровську нема жодних укріплень, не ведуться роботи. І в Мирнограді. Але чомусь тут пані Мар’яна забула сказати, хто ж це все робить? А хто ж це має вирішувати? Хочу сказати, друзі, що у нас визначена особа. І ця особа багато разів вже заявляла. Наприклад, 30 листопада 2023 року Володимир Зеленський, Верховний Головнокомандувач, видав відеозвернення і дав доручення своїм підлеглим військово-цивільним адміністраціям, це вертикаль не Сирського, це вертикаль Зеленського, президента, будувати фортифікаційні споруди укріплення на основних напрямках. Чому ж вони не виконані, ці рішення Володимира Зеленського? Чому Володимир Зеленський не перевіряє, як виконуються його заяви? Чи його вечірні звернення – це просто пустий піар, пусті балачки, які не треба контролювати, які він просто сказав і побіг, все. Завтра буде нове звернення, а на це вже не треба звертати уваги. Може, так до президента ставляться його підлеглі – голови військово-цивільних адміністрацій? Тобто тут, крім того, хочу сказати, на ці фортифікації в цьому році з бюджету виділено 17 мільярдів гривень. За ці витрати проголосувала пані Мар’яна і затверджував комітет по обороні. Чому пані Мар’яна не перевіряє сама себе, не перевіряє витрату коштів, за які вона голосувала, які мають бути підзвітні, в тому числі, в Верховній Раді, і не ставить питання собі, своїм однопартійцям, слугам народу, пану Єрмаку, який її зробив депутатом, пану Зеленському, який є керівником її політичної сили? Чому вони не виконують свої службові обоязки, і так, на мій погляд, також злочинно, не готують до оборони міста Донбасу? Чому здали Новогородівку без укріплень? Ні траншей, ні бліндажів, підвали не з’єднані ходами, немає підземних укриттів. Ну звичайно, що за відсутності будь-яких укріплень просто сидіти в будинках – це погана оборона. Будинок швидко зноситься разом з тими, хто там. А якщо немає укріплень, то місто із зручної позиції перетворюється просто на пастку. І бої там ведуться недовго. Все це, на жаль, Комітет по обороні Верховної Ради не робить, а пані Мар’яна продовжує там не помічати відповідальності президента Зеленського і військово-цивільних адміністрацій і все валить на генералів.

Далі у нас після виступу Мар’яни довелось, послали все ж таки на цей напрямок і головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Він також після Мар’яни приїхав на напрямок і теж зробив фотографії.

Фотографії, тут правда не всі фотографії з даного напрямку, з Покровського, ну окей. "Працював кілька днів поспіль у бригадах, які ведуть оборону на Покровському напрямку. Робота в штабах триває в цілодобовому режимі. Постійно доводиться приймати нестандартні рішення для зміцнення оборони та знищення наступаючого противника. Найбільш інтенсивні бої точаться на східних околицях Гродівки, в Новогродівці, на східній околиці Михайлівки, Кам’яне, Красний Яр, перед Селидовим. Бої носять жорсткий характер. Ворог кидає у бій все".

Це вчорашнє повідомлення, (29 серпня, — ред.). "Надзвичайну стійкість показують воїни 25-ї бригади. Бої носять виключно жорсткий характер. Ворог кидає у бій усе, що може рухатися наступати, намагаючись прорвати оборони наших військ. Наші бійці проявляють мужність та героїзм у боях з переважаючими силами противника. Відмічені 25-та бригада, 68-ма єгерська, 151-та окремо механізована. В таких умовах наша головна задача – посилити оборону наших військ на найбільш складних ділянках фронту, забезпечити бригади достатньою кількістю боєприпасів і інших матеріально-технічних засобів. Власне, вирішенню цих питань була присвячена моя робота. Робимо все для нашої перемоги. Слава Україні! Олександр Сирський".

Друзі, це така складна для аналізу промова.

Фраза мене так вразила у пана Сирського – нестандартні рішення щодня. Я хотів би сказати, що основна проблема, яку озвучують в розмовах зі мною командири і бійці на цих напрямках – це відсутність стандартних дій по обороні, які не вживає військове командування. Оце проблема. А як же стандартні дії? Вчасне підготовлення оборонних рубежів, вчасне зайняття їх військами, вчасно організувати розвідку, ураження противника. Чому стандартні дії, пане Сирський, не можуть бути застосовані на цьому напрямку? Оце основне питання. Де кілзони, де сектори вогню, де можливість ураження ворога, де взаємодія між дронами, РЕБом, наземними силами, де взаємодія між військами, де ротації, де правильне якісне управління, вчасні рішення. У цих стандартних нема рішень. Тому, я не знаю, мені дуже хотілося б дізнатися, а що таке в понятті головнокомандувача ЗСУ нестандартні рішення. Основна проблема в заяві Сирського це те, що насправді немає можливості зупинити там ворога вже місяць. А головнокомандувач ЗСУ тільки зараз приїхав, сфотографувався. Це добре, це, очевидно, реакція на слова Мар’яни, дуже добре, що це зроблено. Але, чесно кажучи, замість оцього піару, хотілося б побачити рішення. Чого нема в словах пана Сирського? От мене постановка завдань так вражає. В таких умовах головна задача — посилити оборону наших військ на найбільш складних ділянках. Забезпечити бригади. Подяка трьом бригадам. Дякую. Так от тут мені все зрозуміло. Дякую. Що я хотів би сказати? Я хотів би сказати, що основна проблема, що тут взагалі головнокомандувач ЗСУ чомусь нічого не каже, а що відбувається, чому ж не зупиняють місяць просування ворога. І нічого не скаже, а що ж робить командувач оперативно-тактичного угруповання полковник Ледовий. Ні, ну я розумію, що він хоче отримати Героя України і звання генерала. І що очевидно основна мета цього хорошого знайомого, можливо, друга Олександра Станіславовича, це те, щоб з цього ОТУ отримати якісь виключно кар’єрні здобутки. Бо керувати військами ця людина не вміє. Про пана Ледового чомусь Олександр Сирський нічого не сказав. А пан Ледовий, полковник Ледовий, був призначений Олександром Сирським на цей ключовий напрямок прямо з якоїсь штабної посади в командуванні сухопутних військ. Ця людина взагалі ніколи в житті не командувала навіть бригадою. Він не має ніякого самостійного командного досвіду під час повномасштабної війни. І цю абсолютно людину, некомпетентну, недосвідчену, тримають вже такий час на посаді. І саме після призначення Ледового просто повний розвал і дезорганізація оборони. І все це просування за місяць – це все Ледовий. Це його бездарна діяльність, яку дійсно треба розслідувати. І це туди треба направляти правоохоронні органи. І правоохоронні органи мали б запитати Олександра Сирського, чому він своїх знайомих, абсолютно бездарних, призначив і тримає на такій відповідальній посаді, ключовій в даному районі. Також чомусь Олександр Сирський не згадав іншу людину, яка постійно там всіх обзвонює, пише накази, БРки. Це генерал Гнатов, наступник Сирського, командувач ОСУВ "Хортиця". Ну а де ж сам генерал Гнатов, чому його не відзначили? Він же на День Незалежності отримав наступне звання – генерал-майор. Де ж цей генерал? Можливо, він отримав його за якісь досягнення? Які? Хотілося би дізнатися. Можливо, за оцей місяць провалів на Покровському напрямку генерал-майора дають. Володимиру Зеленському, очевидно, подобається таке управління військами. І Олександру Сирському подобається. Тому ні про Ледового, ні про Гнатова в своєму дописі генерал Сирський не згадав. У них, очевидно, все добре, претензій до них нема. Але якесь просування противника, і обстановка змінилась, друзі. І ворог вже повністю взяв за одну добу, після цього оптимістичного, після того, як Олександр Сирський там попрацював, ворог повністю захопив Новогродівку, і майже всю вже Михайлівку захопив, і там вже неактуальна та інформація по розташуванню, вона вже на вчорашній день, вона вже зараз неактуальна. Тобто такий допис достатньо викликає велику кількість питань. І хотів би сказати стосовно останнього там абзацу, що ж там робити. Так от, друзі, стосовно розподілу боєприпасів, стосовно виділення сил, Олександру Сирському, головнокомандувачу ЗСУ, не потрібно працювати в бригадах на місцях. Його завдання, щоб у нього в Києві ухвалювалися рішення, не завдяки тому, що він кудись приїхав, і там на місці якійсь бригаді дав 100 снарядів, а завдяки тому, що працює система. Якщо Олександр Сирський займається Курською наступальною операцією, то планування снарядів на напрямку, де вже 4 місяці йде наступ ворога, і за місяць ворог відкинув нас на 14 кілометрів, захопив місто, то там вже, я особисто сподівався, що там вже розплановані снаряди давним-давно. Як і інші засоби. Бачимо, що цього не відбувається.

Тому, друзі, що хочу сказати по обстановці. Йдуть дуже жорстокі бої. Я зараз скажу таку інформацію, яка, можливо, людям, які читають оці дописи в Фейсбуці, Генштабу, інших структур, може здатись, таким протиріччям повним. Так от, основна проблема на цьому напрямку, щоб ви розуміли, це абсолютно не якісь орди нескінченні, про які розповідає у дописі головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. З точки зору наших бійців і командирів на даному напрямку, основна проблема – це неякісне, некомпетентне управління військами, насамперед, вищого військового керівництва – ОТУ і ОСУВ. Це полковник Ледовий і генерал Гнатов. Я хотів би проілюструвати це таким фактом, підкреслюю. Я спілкуюсь з підрозділами аеророзвідки всіх бригад на цьому напрямку. І у мене є багато інформації, тобто люди мені просто передають інформацію, де, скільки, яку кількість солдат-противника, піхотинців вони реально за день фіксують у своїх звітах. Тобто ідея, щоб ви розуміли, там кілька бригад розташовані в цьому районі, у них працюють розрахунки дронів розвідувальних, мавіків, аутелів. Вони контролюють обстановку з дронів і фіксують, де що вони побачили. Видають цілі на ураження, передають дані своїм командирам, формують ситуаційну обізнаність. Так ось, друзі, за останні два тижні можу вам сказати дані, які Генеральний штаб або будь-хто, хто сам може спілкуватись з підрозділом аеророзвідки наших кількох бригад на цьому напрямку, може сам перевірити. Кожного дня наша розвідка в тактичній полосі, тобто в полосі наступу ворога, фіксує просування на цьому фронті десь до 400 піхотинців ворога. Останні три дні 250-270, так можна сказати, до 400 солдат противника протягом доби помічає аеророзвідка і потім по цих 400, тобто це ті, хто нас штурмує. Просувається, заходить, кого бачать розвідники, 400 солдатів, а так навіть 250 буває деякі дні. Про що це говорить? Що на такому фронті ворог, це ж, дивіться, до 400 на фронті приблизно так 15-18 кілометрів. Тобто ви собі уявіть, що це насправді, це ж не одночасно вони всі йдуть, а це група там, група там, група там. Йдуть малі штурмові групи, від трьох до п’яти людей, практично з мінімальною участю бронетехніки, за день може бути там до трьох-чотирьох танків і бойових бронованих машин. Немає танкових колон, як наприклад на Курахівському напрямку. А є окремі бронемашини, є малі групи піхоти, дуже розосереджені, є атаки щільні ворожих дронів, це правда. Великі, там дійсно важко воювати, ворог дуже інтенсивно бомбить, дрони, авіація, артилерія, міномети, якщо помічає наші позиції, наших бійців. Але атаки там ведуть малі групи піхоти, і я б не сказав, що їх прям дуже-дуже великі хвилі, як може здатись, коли ми дивимося повідомлення головнокомандувача ЗСУ. І що говорять наші командири? Що для того, щоб кожного дня відбивати атаки на фронті, 250 або навіть там 400-500 російських піхотинців, люди і боєприпаси у нас є. Щоб на такому великому фронті, навіть якщо всі ці люди йдуть в атаку протягом дня. Але для того, щоб це дійсно відбувалось, потрібна організація і взаємодія. Там нема тисяч ворожих колон, нема такого, як на Авдіївці в жовтні, наприклад, 23-го року. Коли там цілі дві бригади в повному складі колонами пішли на штурм. Ну нема таких масштабних проривів. Ворог іде малими групами, завдає ураження по деяких об’єктах наших, де він помічає спротив, де по ньому ведуть вогонь. Точково, намагаються потім знищити наші опорні пункти дронами, бити по наших комунікаціях по дорогах ФПВ-дронами, завдавати удари по якихось великих спорудах, по якихось об’єктах авіабомбами, артилерію застосовуємо, міномети. Але це не є хвилі такі великі. Такі малі групи можливо і потрібно знищувати, їх можливо відбивати. Але що для цього треба? Треба такі самі добре організовані, приховані, ешелоновані бойові порядки наших малих груп. Ротації бійців вчасні, щоб піхоту туди саджали, не заганяли на позиції на 2-3 тижні, а щоб люди зайшли, приховано там зарились, замаскувались, потім їх змінювати, прикриваючи їх дронами.

Дрони ці мають не глушити наш власний РЕБ, це просто невирішена проблема. Полковник Ледовий вирішити не може, він не може організувати взаємодію між дронами і РЕБ. Він нічого не знає ні про дрони, ні про РЕБ. Він не керував військами. Йому хтось має лекцію прочитати, а краще зняти некомпетентну людину. Якщо Олександр Сирський хоче всім своїм знайомим в командуванні сухопутних військ дати генеральське звання, ну дайте їм реальний досвід, дайте людині хоча б посаду заступника комбрига десь. Ну хай цей полковник хоч подивиться, як ведеться сучасна війна, він нуль, не знає нічого в цьому. Потім ви його на кусь посаду будете просувати. Навіщо він на крові і на житті інших людей, на здачі міста Новогродівка і десятків населених пунктів інших вчиться і то хоче собі отримати нагороду? Для кого це робиться? Показуха ця. Ситуація по взаємодії між дронами і РЕБом дуже слабка. Там працює на цьому напрямку Друг Мадяр, це дійсно компетентна людина із компетентною командою, вони роблять по максимуму. Але вони не можуть організувати всі війська, зробити все. Це неможливо, це потрібно вибудовувати зверху, з ОТУ. Так само потрібна взаємодія вогневих засобів. Вони там є, є боєприпаси і не можна сказати, що там прям взагалі без БК люди сидять. Проблема в чому? Ми ведемо бойові дії абсолютно хаотично на цьому напрямку. Люди наступають і от якісь точки на карті, за ці точки на карті є війна. І такі, я не можу сказати, що це полководці, це пальцеводці. Пальцеводець оцей Ледовий водить зі своїми заступниками, з Гнатовим, вони собі затверджують якісь, Сирський потім на все це дивиться, також це затверджує, йому, очевидно, це подобається. Якісь точки на карті в посадках, за якісь точки сточуються наші війська, тримаються всі до останнього, втрачають боєздатність, боєздатних людей і відкочуються, відкочуються, відкочуються. Командири на місцях неодноразово звертались і до Ледового, і до Олександра Сирського з вимогою, з проханням, вимог там не можна, за вимоги там можуть зняти з посади, з проханням, давайте ми на якомусь рубежі розгорнемо заздалегідь, за тиждень хоча б, до того як ворог прийшов, краще за два, наші війська, якісь війська розгорнемо, вони там зариються, обладнають позиції, бо те, що опорні пункти, про які каже пані Мар’яна, які риють військово-цивільні адміністрації, вони, жоден з цих опорних пунктів до негайного застосування не пристосований, там не перекрити всі ходи, не обладнано все, що необхідно, все це треба дообладнувати руками військ, мінувати треба, сектори розчищати обстрілу, посадки спалювати, до того як противник туди пішов, просто вогнем, бензином спалювати, спалювати, випалювати, викорчувати посадки, сектори обстрілу рити, додаткові позиції рити, пристріляти всі позиції, і потім одним ривком відійти на пару кілометрів, на п’ять кілометрів, і вже на цих позиціях закріпитися, коли оці малі групи, оці 3-5 людей, більше там не йде в атаку, коли вони посилають знов ті 3-5 людей, їх будуть просто систематично знищувати, помічати їх на великій відстані, знищувати їх дроном і артилерією на великій відстані, не допускати до нашої піхоти, а піхота буде в надійних укриттях сидіти. І краще буде добре захищена від артилерійського вогню ворога, від дронів ворога і буде мати там на позиціях якісь заздалегідь накопичені запаси, щоб не робити постійно ротації, щоб люди могли там тривалий час знаходитись. Ну здавалось би, друзі, для цього не треба академію закінчувати. Це очевидні речі. Ми в обороні. Ворог переважає. Основні проблеми нам очевидні. Ну давайте ми вибудуємо бойовий порядок, який дозволить ворога знищувати. Ні, цього не робиться. До останнього заводиться підрозділ, батальйон. Він сидить до останнього на якійсь точці, необладнаній. А потім, коли нас вибивають з цієї точки, то люди відходять вже хаотично. І навіть якщо є нормальний опорник, вони також його залишають, бо немає вже кому його тримати. Ні чисельності, ні якості людей. Вони перевтомлені. Піхотинцям треба відпочивати. Їх треба берегти ставленням до них. Не від ворога ховати, а від ураження ховати. Від перевтоми ховати. Оце значить берегти піхоту. Від дронів ховати, захищати їх РЕБом. Не збивати свої дрони своїм РЕБом, що там постійно багато місяців просто робиться. Щоб ви розуміли, половину наших дронів збиває там наш власний РЕБ. І це не може ніяк вирішити пан Ледовий. Бо він, в принципі, далекий від цієї проблеми.

Ну, друзі, оце причина. І коли там пише Олександр Сирський про те, що там знаєте, війна все спише, кажуть. Не в величезній кількості натовпи людей. На Покровському напрямку наступає російських військ не більше, ніж на Курахівському. Абсолютно. Ну, така ж чисельність. Можливо, навіть менша по кількості техніки. Ну, можна втримувати ворога, можна його знищувати. Але немає спланованих дій. Ніхто не займає тилові позиції, не готується. Туди заходять в останній момент. І тому от такий безлад, хаос. Але доповіді у Ледового і Гнатова завжди гарні. Все красиво у них, все добре, все напружено, контрольовано. Все вони знають. На всіх написали кримінальні провадження, на підлеглих. Всі солдати погані, офіцери погані. Тільки вони одні, командувачі, хороші. Все. А за результат оці оперативно-тактичні управління не відповідають. Оперативно-стратегічне управління за результат не відповідає. Це пальцеводці. Пальцеводці, які абсолютно безвідповідальні за долі людей, за втрачені позиції, території. Які думають тільки про одне – про папери. І про те, щоб почистити за собою оцими паперами, щоб не залишити ніяких своїх слідів. Ну, оця бюрократична армія, оця показуха, оці пости, дописи в Фейсбуці – це просто пригнічує. Я з цього допису Олександра Сирського зрозумів, що він, на жаль, оцей ручний режим управління, він не дає йому взагалі керувати структурними одиницями. Він просто не може оцінити обстановку об’єктивно. І його оцінка обстановки, на жаль, те, що ми бачимо в дописі, вона не відповідає дійсності. Він не згадує ні відповідальних осіб, ні що треба робити, навіть в загальних фразах. Тому, знаєте, можна туди закидати велику кількість мобілізованих, але якщо з таким управлінням, з такою організацією отак вести бойові дії, то, друзі, ворог вже на Порозі, на околиці Мирнограда, Покровська, Селидового, і ці міста будуть швидко втрачені. Але я хочу сказати, що відповідальних осіб, які оцей безлад на напрямку роблять, я буду нагадувати постійно. Якщо Олександр Сирський хоче в стилі Володимира Зеленського сховатись там в позі десь, що мене нема, або такими дописами показати, що він умиває руки, і він нічого не збирається там міняти, і що він збирається цих нездар тримати на командних посадах, ну, мовчати ніхто не буде. І, повірте, за здачу українських міст, селищ, отак бездарно, за втрату сотен наших людей, бездарно, на напрямку, за ці сотні зниклих безвісти в підрозділах через отаку бездарну організацію бойових дій, абсолютно хаотичну, доведеться відповідати. Це не буде забуто. Ніколи. Війна не дає можливість говорити про все, але це не значить, що все забуто. Це не забуто.

Тепер давайте відповідати на питання.

Бачив репортаж місцевих новин, що основна проблема Новогродівки, Мирнограду, Покровська проблема людського ресурсу і снарядів, а не командування. Чи це правда?

Якщо командування некомпетентне, то скільки б ви снарядів такому командуванню не дали людей, вони втратять будь-який ресурс. Війна – це якраз організаційний, управлінський процес. Чим краще ви організовуєте бойові дії, тим якісніше ви застосовуєте снаряди. Знищуєте реальні цілі, витрачаєте на це менше снарядів, знищуєте більше цілей, вам їх вистачає. Кількість піхоти на день я назвав. Наша аеророзвідка не бачить більше 400 піхотинців за останній тиждень на цій ділянці прориву. Тобто ураження 400 росіян забезпечує повний параліч їхніх наступальних дій. Тих, яких ми бачимо. Чи це розроблено? Які втрати несе ворог реальний? На жаль, організація управління вогнем застосування ураження тих ворогів, яких ми бачимо, не відповідає тому, що відбувається на напрямку. Так само і люди, друзі. Чому людей не вистачає? У нас тільки говорять про одну проблему. А давайте більше людей нам треба в армії. Друзі, ну так неможливо. В армії не може бути нескінченно людей. Снаряди — можна збільшити виробництво, а людей ні. Людей треба берегти, це основа тактики. Люди це не просто на вулицю пішов, набрав людей. Люди зараз потрібні підготовлені. Їх треба готувати. Не один місяць в учбовому центрі з 30 патронами. А це має бути серйозна підготовка, фізична, щоб людина фізично могла витримувати навантаження на війні, знала достатньо багато навичок. Місяця насправді недостатньо для таких умов бойових дій. Тому, якщо такої підготовки не дати піхоті, якщо не дати і прикриття з повітря, якщо в неї не буде компетентних командирів, взаємодії з іншими підрозділами, не будуть прикриті фланги, вони не будуть захищені від дронів, не будуть на надійних позиціях, які сховають їх від артилерії, захищають їхні життя, то ці піхотинці дуже швидко закінчаться. І кількість цих піхотинців вже не буде грати ролі. Високоточна зброя може вразити велику кількість людей, в короткий термін. Тому, щоб витрачати людей, щоб втрати людей все ж таки були значно менші від втрат ворога, і щоб втрати людей дозволяли зупинити ворога, потрібні якісні управлінські організаційні рішення. Ось про що йдеться, а не просто кількість. Кількість там є, там на напрямку поставили знов сформовану бригаду. Олександр Сирський її там назвав. 151-шу. І не тільки її. Бригада абсолютно сира. Вона знов сформована, там немає ні кістяку командирів, ні бойового досвіду. Це абсолютно такий дискусійний проєкт, навіщо взагалі це робить командування сухопутних військ. Некомплектні бойові частини, замість того, щоб досвідчені командні кадри посилювати піхоту, щоб наші війська могли робити другий ешалон, щоб бригади в два ешалони стояли, ні, боєздатні бригади сточують до нуля, а потім на напрямок ставлять абсолютно необстріляну, непідготовлену, без бойового досвіду нову бригаду. Що вона може зробити? Дуже мало. Вона вчиться на своїх втратах. Тривалий час. Це абсолютно якраз приклад неякісного використання людських і матеріальних ресурсів.

Ваш ефір називається "Чому здають Покровськ?", тобто ви звинувачуєте керівництво України в державній зраді.

Якщо Покровськ отак здадуть, як здали Новогродівку, то, безумовно, це державна зрада. Це здача. А що таке відбулось в Новогродівці? Три дні бої в місті. Жодних укріплень. Про те, що це злочин, це, очевидно, навіть пані Мар’яна Безугла, слуга народу, заявляє, що керівництво України робить злочини. З ротаціями, з відсутністю оборони Новогродівки, Селидового. Це депутат комітету по обороні так вважає навіть, не тільки я. Тому, друзі, звичайно, я вважаю, що це державна зрада. Але основне, я хотів би сказати, навіть не території зрада, в першу чергу, життя людей. Дивіться, там 20 тисяч людей в Новогродівці жило. Зараз цим людям довелось кинути все. Вони все втратили. Їм доведеться, більшості з них довелось виїхати, залишити все, що вони нажили своїм життям. Тисячі українських воїнів там воюють. Сотні загиблих, зниклих безвісти. Тисячі поранених. Як можна все це отак просто бездарно робити, такі втрати без результатів, і ворога не можуть навіть зупинити. Це злочин. Злочин.

Як ви ставитесь до відставки Олещука?

Я ставлюсь позитивно, тому що, насправді, у нас дуже невеличка кількість проблем в управлінні військами стає відомою. Тому, звичайно, зняття відповідальних керівників, які допускають грубі провали, дії яких безвідповідальні, некомпетентні, призводять до важких втрат, безумовно, це мають бути негайні відставки. Це було б проблемою, якби у нас не було компетентних командирів. Компетентні командири у нас є. І не і так сталося, що під час війни найбільший досвід, у кого є, він знизу накопичується. Найшвидше розуміє, що таке війна, піхотинець в окопі. Потім його командир роти. Він вчиться швидко. Потім комбат. Потім комбриг. А досвід, оскільки системи передачі досвіду в армії нема, жоден український військовий керівник, головкомандувач ЗСУ не реалізував, я постійно про це казав і буду говорити, звичайний стандарт усіх армій НАТО. Афте екшн ревю. Післяопераційний аналіз. Аналіз після дії. Вони не вчаться, генерали не вчаться. У них немає стандарту, щоб навчатись на своїх помилках. Генерали у нас бояться визнавати помилки. Тому зняти їх неможливо, вони не вчаться. Вони сидять там, захищають свій статус. Вони всі там бігають в офіси до Зеленського і пишуть йому вірноподані дописи, тільки там, я не знаю, як тільки не облизують. Тільки щоб втримати посаду. Це завжди при всіх політиках. Генералів просувають, тому що вони мають бути лояльні, їх мають любити політики. Професійних критеріїв оцінки нема. Ну як його ще зняти? Тому, звичайно, підтримую. Там була велика кількість провалів, на жаль, про всі неможливо говорити. Але керівництво країни, яке от таким чином дуже повільно реагує на провали, ну це вже будуть питання до політичної влади. Володимир Зеленський має право призначати знімати усіх військових керівників, все це він може робити миттєво. Те, що він не реагує, не реагує у ставці Верховного Головнокомандувача, наша основна проблема. Ніхто не вчиться на помилках. Ніхто не хоче. Всі хочуть відповідати і коментувати у вечірних відосіках, тільки хороше. А проблем ні, вони їх не помічають. Не тому, що хтось думає, що, можливо, проблеми є, вони там їх просто не озвучують. Так засідання у них всі відбуваються. Не можна повідомляти погані новини. Олександр Сирський кількох комбригів зняв за те, що вони достовірно, правдиво повідомляють погані новини, достовірну обстановку. І люди просто припиняють, потім він призначає якихось, як в 59-й бригаді, просто людину, яка просто не на своєму місці взагалі. Він просто не повідомляє погані доповіді. І все. Всім подобається. Оце безвідповідальність злочинна.

Безугла написала, що Сирський знімає 72-го бригаду з Вугледару. Всі ми знаємо, що після таких ротацій відбувається. Скажіть, ми зливаємо Донбас?

В мене немає ще інформації про зняття 72-ї бригади з Вугледару. Я не можу це коментувати. Але, звичайно, ротації Сирського призвели, безумовно, до провалів в Торецьку і Нью-Йорку. Це факт. Раніше такі самі ротації призвели до провалу в Соледарі. Ніяких висновків не зроблено. Ну і, безумовно, такий ризик є. Але, друзі, він залежить не від того, що там, знаєте, бригаду відводять. Я вважаю так. У нас відсутня правильна концентрація сил на напрямку головних ударів противника. Тобто це проблема бойового застосування. Проблема не в тому, хто втомлюється в бригаді. Комбриг? Втомлюється штаб? В першу чергу в кожній бригаді втомлюється піхота. Піхотинець втомлюється. Якщо піхотинців вчасно поповнювати там, де ворог атакує, і поповнювати не людьми після місяця учебки з нульовим рівнем знань, а людей, яких якісно буде готувати сама бригада, хоча б два місяці, хоча б, а краще три. Якщо це будуть якісно підготовлені люди, свіжі, і у бригади буде час, можливість на напрямку головних зусиль противника вчасно проводити ротації, відновлювати положення, штурмові підрозділи будуть для відновлення позицій, для знищення ворога, зачистки, ну така бригада може дуже довго триматись, і з нею буде все добре. Проблема в тому, що бригаду сточують до нуля, потім її викидають, ставлять іншу, і так само сточують до нуля. А якби ці бригади дві поставили спільно, в дві лінії, і вони б працювали в одній системі, то вони б, посилюючи одна одну, могли б витримувати цей тиск значно більше часу. І не давати ворогу шансів.

На жаль, Олександр Сирський знімає постійно. Він тасує цих комбригів просто пачками. Деяких комбригів тримає до останнього. У нас є один комбриг ЗСУ, якого Сирський не зняв з самого початку війни. Один. В 57-й бригаді. Все. Всі інші зміняються. Є бригади, де Сирський поміняв вже чотирьох комбригів. Є навіть п’ять. Тому це абсолютно не дивує. Постійна чехарда. Часу на підготовку військ нема, на злагодженість нема. Завдання ставляться не завжди адекватні на рівні ОТУ, ОСУВ. А потім комбрига знімають. І знов приходить новий з тими самими проблемами. І, знаєте, це просто яке замкнене коло. Командування сухопутних військ має розібратись само в собі. В першу чергу. І Олександр Сирський має подивитись. Оці зняття комбригів масою, вони що, призводять до покращення якості? Ні. Зняв він в 59-й комбрига. Ну і що до цього призвело це? Новий комбриг, якого призначив Сирський, Богдан Шевчук. Він здав повністю позиції. Здав Красногорівку, Невельске, Нетайлове. І сидить на посаді. А якщо так дивитись, у Косура важкі втрати. Але Торецьк ми контролюємо більшу частину. А його знімають. Зняли комбрига 53-ї бригади. Чому його зняли? Він тільки отримав посаду. Тільки не дали можливість теж не зробити нічого з бригадою. Але в Нью-Йорку ми досі контролювали. І контролюємо зараз понад 25% Нью-Йорка. Куди 53-ю вже ввели під час боїв. Вона не зайшла на околиці. Вона вже прямо заїхала туди, коли там ворог був у місті. Чому зняли? Для чого? Ну яка логіка? Тобто є любімчики. Є, яким все можна, все пробачається. А є комбриги, які втрачають пару позицій і все. Нічого не вчить. Я хочу сказати, що після того, як Сирський зняв комбрига 93-ї, ще в 2022 році, і після того посипався Соледар. Хоча він там втратив, я не знаю, кілька позицій. Потім туди переслали дві бригади, і вони вже нічого не втримали. Взагалі місто втратили. Ну, комусь все сходить з рук, тому що він добрий знайомий. Ну, а комусь нічого не пробачають.

Дивізійна структура, вона більше про керованість чи про відповідальність вищих командирів?

І про перше, і про друге. В усьому світі, я вже про це багато писав, говорив, в усіх військах для ведення, для контролю, відповідальності, планування, організації. Ніхто не воює маленькими бригадами. Що таке бригада? Це посилений полк. Ну, не ведеться жодної масової війни, нема в світовій історії 19, 20, 21 століть, коли є великі мобілізовані армії, Перша, Друга світова війна, і воює полки і бригади. Ну, такого нема ніде, тільки в Україні. Навіть Росія, ми там сміємося з російського керівництва, але в них дивізії на фронті, корпуси, тобто стала організація військ. А у нас ні, нічого нема. А чому нема? Тому що політично зручно усіх комбригів тасувати, командувачів ОТУ тасувати. Нема ні сталої структури, ні відповідальності. І я вам хочу сказати, що в першу чергу, дійсно, зараз, під час війни, основна проблема – безвідповідальність. Дивізійної і корпусної структури нема через безвідповідальність військового і військово-політичного керівництва. Ставка Верховного Головнокомандувача повинна була вже давно вирішити це питання. Якщо це не розуміли ні Залужний, ні Сирський не могли вирішити. Хтось інший, значить, має це зробити. Запитайте американських радників, навіщо тут місія НАТО? Запитайте будь-якого американського генерала чи генерала НАТО. А чи можна вести масову війну без дивізій, корпусів і армій? Ну вам скажуть. Чому проблема? Єрмак у Вашингтоні. Хай йому Зеленський зараз, Володимир Олександрович, зателефонує і запитає. Можна там у міністра оборони США запитати? А як ви вважаєте, а чому в американській армії немає окремих бригад, полків? Чому там всі бригади зведені в дивізії, дивізії в корпуси? Ну чому так? Американська армія воює. На жаль, таких простих питань у нас ніхто нічого не робить, тому що безвідповідальність – це характеристика всієї влади, зверху вниз.

Чи є можливість отримати допомогу в організації військових дій у західних партнерів? Чи відомо щось про це? Чи міг би Сирський отримати розумову підтримку від генералів інших союзних країн?

Друзі, можливо, ми могли б отримати підтримку, але це тільки поради. Друзі, ніхто в світі не має такого досвіду сучасної війни, такого усвідомлення умов ведення війни, як ми, українці. Нема такого. Ми ведемо три роки війну проти ворога, який в рази переважає нас в кількості людей, особового складу я маю на увазі військових, озброєння, засобів ураження, техніки, всіх видів. Тільки по дронах ми з ними конкуруємо. Десь у них більше, десь у нас. Але, на жаль, там не можна сказати, що у нас абсолютно перевага. Або десь велика перевага. Тому нам треба аналізувати власний досвід. Чому я кажу про афте екшн ревю? Тому що це форма навчання на власних помилках. Ти себе вдосконалюєш. Тобто ти визнаєш свої помилки на рівні вищого командування, в першу чергу це проводиться. І потім пишеш накази, розпорядження, щоб змінити і вдосконалити свої і уникнути подальших помилок. Ось так це працює.

Тепер у вас були випуски про призначення, які зробив Сирський на початку. Які дуже обнадіювали. Тепер про цих людей не чуємо. Знаємо про дивні призначення в штаб до Сухаревського. Знімете ще?

Найближчим часом буде ефір про успіхи і помилки Сирського. Успіхи і провали, скажімо так. Які є досягнення, які є недоліки. От розберемо об’єктивно, в тому числі кадрову політику. Які результати цієї кадрової політики? Бо вже достатньо багато часу минуло. Вже півроку. Ну і прикриватись постійно, що там був Залужний. Сирський був весь цей час на посаді. Командувач сухопутних військ, потім командувач ОК Хортиця. І він був одним з вищих керівників при Залужному. Зараз він все добре розуміє. Розуміє всю проблематику. Зараз на ньому вся відповідальність. Він має відповідати. Час минув. Для того, щоб можна було просто казати. Ну окей, він розбереться. Зробимо це найближчим часом.

Друзі, я вам дуже вдячний за те, що ви були поруч. Я вам хочу сказати, що єдине, що мене обнадіює і надихає впевненістю в нашій перемозі. Це те, що коли я на фронті буваю, багато я спілкуюся з людьми на Покровському напрямку. Скоро туди приїду і буду знімати репортажі з цього напрямку. Друзі, основне, що мене надихає, це те, що в нас є достатня кількість бійців і командирів, які здатні за наявності адекватного управління зупинити, розгромити ворога і змінити цю катастрофічну ситуацію на фронті. І це обов’язково треба зробити. Тому попри всі ці провали, я впевнений, що у нас, у громадянського суспільства, є можливість тиснути на владу, примусити її до правильних, адекватних рішень, яких ми не бачимо. От таким, на жаль, розголосом. На жаль, вони інакше не розуміють. Але ми демократична країна, ми сильна країна, з пасіонарними людьми, країна, де велика кількість героїв і військових професіоналів. І ми можемо перемогти у цій війні. І сьогодні, як ніколи, я в цьому переконаний. Дякую вам. Слава Україні!