Був "двійником" Бельмондо і не боявся в СРСР розповідати правду: як загинув журналіст Марченко та що про нього відомо.

Український журналіст Валерій Марченко, як і Степан Хмара, був дисидентом і багато років провів у радянських таборах та в засланні. Він помер на 38-му році життя через загострення хронічного захворювання, оскільки не отримав належної медичної допомоги.

"Телеграф" вирішив з'ясувати, що сталося з відомим журналістом Валерієм Марченком, який став символом протесту та боротьби за українську ідентичність. Ми дізналися цікаві факти з його життя.

Що відомо про Валерія Марченка

Журналіст Валерій Марченко (прізвище при народженні — Умрилов) народився в 1947 році в Києві, він був онуком радянського історика Михайла Марченка. Після школи Валерій став студентом Київського університету імені Т. Шевченка, а під час навчання проходив стажування в Бакинському університеті, вивчаючи тюркські мови.

З 1970 року Валерій почав працювати в газеті "Літературна Україна", викладав українську мову та літературу в середній школі в Києві, а також публікувався в виданнях Азербайджану та Туркменістану.

Валерія Марченка називають "українським Бельмондо", оскільки в молодості він вражаюче нагадував відомого кіноактора. Проте Жану Полю Бельмондо дісталася слава і гроші, а його "двійнику" — в'язниці та заслання за те, що він просто хотів розповідати правду.

У 1973 році Марченка вперше заарештували співробітники КГБ за антирадянську пропаганду та агітацію, оскільки на відміну від інших журналістів, Валерій не боявся висловлювати власні думки. Його засудили до шести років колонії суворого режиму та двох років заслання. Він мужньо відбув своє покарання, а в колонії познайомився з іншими українськими правозахисниками.

Після звільнення Валерій відмовився писати заяву-каяття, він жив у Києві, працював охоронцем, а також писав публіцистичні статті, займався правозахисною діяльністю та розсилав протестні листи з засудженням тоталітарної системи. Зокрема, Марченко виступав проти інструкції Міносвіти УССР "Про посилення вивчення російської мови в школах України", а також розповідав правду про радянські концтабори.

Вдруге його арештували у 1983 році та засудили до 10 років позбавлення волі в колонії особливого режиму, оскільки його визнали небезпечним рецидивістом. Але ще під час відбування першого терміну у журналіста загострилося хронічне захворювання нирок — нефрит, а належної медичної допомоги він не отримував. Валерій розумів, що може не пережити ще один тюремний термін.

Як загинув Валерій Марченко

Після того як Марченко прибув до колонії "Пермь-36", лікарі МВС СРСР дійшли висновку, що його необхідно звільнити з місця позбавлення волі, оскільки у нього невиліковне захворювання. Але співробітники КГБ не дозволили цього зробити і фактично вбили його.

Ліки, які йому до в'язниці надсилала мама, повертали назад. Щоб врятувати сина, жінка навіть звернулася до "Радіо Свобода", щоб про стан здоров'я Марченка повідомили в ефірі, але це не допомогло. Валерій помер 5 жовтня 1984 року від нефриту. Довгий час його тіло навіть не хотіли віддавати матері, щоб уникнути мітингів в Україні.

На смерть українського дисидента відгукнувся президент США Рональд Рейган, нобелівський лауреат Генріх Бель і багато інших відомих особистостей. 13 жовтня 1984 року матері повернули тіло сина, вона поховала його в селі Гатне в Київській області.

"Телеграф" писав раніше, як загинув Борис Березовський і як виглядає його покинута могила. Він привів Путіна до влади, а потім став його головним ворогом.