З 1999 року весь світ відзначає Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. Про те, як змінилася статистика насильства в Україні за останні роки, причини цих насильств і юридичні наслідки - читайте детальніше в матеріалі УНН.
25 листопада щорічно по всьому світу відзначається Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. Цей день - можливість підкреслити одну з найбільших проблем сучасного суспільства. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, приблизно кожна третя жінка у світі стає жертвою фізичного та/або сексуального насильства. Ця проблема актуальна і для України, де насильство щодо жінок залишається серйозною соціальною і юридичною проблемою.
Згідно зі статистикою, з початку повномасштабного вторгнення ситуація з домашнім насильством в Україні зросла порівняно з попередніми роками. Так, наприклад, у 2019 році кількість поданих заяв до поліції становила 141 814, з них 1068 - відкриті справи, а 759 - дійшли до суду. У 2022 році до відділень поліції було подано 244 381 заяву, серед яких відкритих - 1498, а до суду надійшло 1249. Якщо говорити про 2024 рік, то станом на жовтень кількість заяв "перевищила" попередні роки на 80%. Але навіть незважаючи на збільшення кількості заяв, відсоток їх надходження до суду значно знизився. У 2022 і 2023 роках цей показник становив близько 83%, нині ж - всього 64%, що є найнижчим показником за останні п'ять років. Також варто зазначити, що такі дані не є точними, оскільки не всі жертви наважуються звертатися до відповідних органів за допомогою.
На жаль, слід констатувати, що не останньою причиною збільшення кількості звернень жертв насильства за даними експертів є повномасштабна російська агресія. Зокрема, йдеться, наприклад, про посттравматичний стресовий розлад, який характеризується різкими сплесками неконтрольованої агресії. Проте в МВС запевняють, що працюють над питанням інтеграції ветеранів у громадянське суспільство, вводячи механізм психологічної реабілітації.
УНН поспілкувалися з представниками проєкту "Розриваючи тишу", який на Львівщині реалізує благодійний фонд "Запорука" з партнерами.
Коли йдеться про домашнє насильство, не слід забувати, що воно має різні форми та види. Найбільш згадуваним є фізичне насильство, і це не лише удари чи штовхання, це будь-які прояви фізичної агресії. Сюди також можна включити загрози фізичної розправи, які можуть викликати почуття страху та небезпеки.
За словами експерта, суттєвою проблемою є економічне насильство. Тобто, коли жінці забороняють працювати або навчатися, і при цьому змушують фінансово залежати від свого партнера. У таких випадках насильник контролює кожну витрачену копійку і може позбавляти доступу до найнеобхіднішого. Таке насильство небезпечне тим, що позбавляє жінку здатності приймати власні рішення.
Не менш серйозним є сексуальне насильство, коли партнер примушує жінку до сексуальних дій без її згоди або використовує шантаж для досягнення своїх цілей. Спостерігається також збільшення репродуктивного тиску на жінок, який за час повномасштабної війни лише посилюється.
Руйнівний вплив на самопочуття жінки має психологічне насильство. Сюди включаються постійні приниження, образи, знецінення досягнень жінки, контроль над її стосунками з друзями та близькими. Також психологічне насильство може проявлятися через постійну ревність та втручання в особистий простір. Цей вид насильства часто залишається непоміченим, але саме він призводить до серйозних емоційних травм та відчуття ізольованості у жінки.
Психолог проєкту "Розриваючи тишу" Віра Варениця зазначила, що причин домашнього насильства багато, проте найпоширенішими є такі:
Це може бути як алкогольна, так і наркотична. У таких станах ослаблюється контроль над власними емоціями, діями, і людина легше піддається агресивним імпульсам, втрачає здатність тверезо оцінювати свої вчинки.
Дуже часто емоційна нестабільність/незрілість одного з партнерів стає причиною агресії у стосунках.
Часто уявлення про "патріархат" або ідею, що один з партнерів має владу над іншим, сприяють насильству.
Виховання в сім'ї, де насильство було нормою, може вплинути на прийняття насильницьких моделей поведінки.
Вони призводять до конфліктів, які часто переростають в агресію.
Щоб піти з відносин, в яких присутнє насильство, експерт у першу чергу рекомендує визнати/ідентифікувати, що це дійсно насильство і воно не припиниться саме по собі.
Важливим етапом також є усвідомлення власної цінності та своїх справжніх потреб, розуміння того, що власне "Я" заслуговує на повагу, безпеку та підтримку. Жертва насильства повинна визнати, що має право на життя, в якому відсутні біль і страх.
Психологія зазначила, що корисною для підтримки психологічного стану є підтримка та допомога родичів, друзів, знайомих. При відсутності цього, можна звернутися до правоохоронних органів, а також у кризові центри/кімнати, де можна отримати різного роду допомогу - від психологічної, медичної, юридичної до матеріальної.
Крім того, не слід уникати роботи зі спеціалістом (психологом/психотерапевтом) для опрацювання цього травматичного досвіду. Це свого роду шлях до зцілення та відновлення психічного і емоційного здоров'я.
"Вихід з таких відносин - складний процес, що вимагає мужності, сил і підтримки. У кожного він різний, оскільки не існує якогось єдиного, чарівного алгоритму. Однак важливо пам'ятати, що кожен з нас має право на безпеку та повагу, і життя без насильства цілком можливе!", - зазначила спеціаліст.
Вибір спеціаліста