Чи наближається світ до ядерної війни: зміна доктрини Росії, реакція міжнародної спільноти та думки експертів.

Затвердження Володимиром Путіним оновлених принципів ядерної стратегії Росії викликало жваву дискусію серед експертів і політиків по всьому світу. У документі йдеться про розширення умов, за яких Росія може застосувати ядерну зброю. Це стосується як ядерних, так і неядерних нападів, якщо вони загрожують суверенітету або територіальній цілісності Росії чи її союзників. Крім того, агресія будь-якої держави-члена військової коаліції проти Росії буде розцінюватися як напад на всю коаліцію.

На цьому фоні звучать різні думки аналітиків. Одні вважають ці заяви спробою політичного тиску, інші звертають увагу на потенційні ризики.

Оновлення доктрини відбулося на фоні повідомлень про те, що США дозволили Україні використовувати дальнобійне озброєння для ударів по території Росії. На це Москва неодноразово реагувала жорсткими заявами, підкреслюючи, що такі дії можуть бути розцінені як пряма участь країн НАТО у конфлікті в Україні.

Раніше Путін зробив заяву про те, що дозволи Вашингтона на такі удари фактично означатимуть втягування НАТО у військові дії.

Уряд США розглядає зміни в російській ядерній стратегії як сигнал до потенційного розширення зон конфлікту. Вашингтон засуджує ці заяви, підкреслюючи, що Росія підвищує ризики глобальної ядерної кризи. Паралельно США продовжують надавати військову підтримку Україні, зокрема передачу сучасної зброї.

Експерти в коментарі УНН оцінили рівень і ймовірність ядерної загрози

Тарас Загородній, політолог, зазначає, що реальна ймовірність застосування ядерної зброї Росією поки виглядає низькою:

"Якби росіяни були впевнені, що тактична ядерна зброя вирішить їхні проблеми в Україні, вони давно б її застосували. Але категорично проти цього виступають усі ядерні держави, включаючи Китай."

За словами Загороднього, навіть якщо Путін вдасться до такого кроку, Росія ризикує зіткнутися з конвенційною відповіддю НАТО. Такий сценарій неодноразово обговорювався західними військовими, зокрема колишнім командувачем армією США в Європі Беном Ходжесом.

"Те, що вони пишуть у доктринах - це більше просто розмови, ніж реальність. Україна вже разів 20 порушила їхню попередню доктрину".

Однак політолог визнає, що ризик застосування ядерної зброї не можна повністю виключати через непередбачуваність російського керівництва.

Також Загородній розповів, які кроки повинна вжити Україна, щоб забезпечити свої національні інтереси в умовах зростаючої ядерної напруги.

"Вимагати більше зброї від наших партнерів, зокрема систем, які можуть перехоплювати ракети, наприклад, таких, як у США, їх елементи є в Румунії та Польщі".

Політолог також акцентує на необхідності України нагадувати про Будапештський меморандум:

"США обіцяли Україні недоторканність територій після того, як . Цей документ діє, і про нього потрібно постійно нагадувати. Вони прекрасно це розуміють, але, звичайно, намагаються частково уникнути виконання своїх зобов'язань. Жодна країна не прагне надмірно напружуватися".

Експерт додав, що політики скрізь діють за схожими принципами, а також нагадав, що на початку війни вони навіть не бажали надавати ні техніку, ні HIMARS, ні можливості завдавати удари по території Росії, але згодом змінили рішення.

Тарас Семенюк, інший український політолог, вважає, що нинішня ядерна риторика є скоріше інструментом психологічного тиску:

"Я не думаю, що ми можемо говорити про наближення до ядерної війни. Ядерна зброя працює як зброя стримування, а не як засіб нападу. Це фактично останній аргумент, який може використовувати держава, щоб зупинити своє падіння або запобігти нападу. Світ скоріше наближається до ядерного шантажу, ніж до реального використання ядерної зброї. Хоча все може бути. Я не стверджую цього на 100%, але завжди залишається відсоток ризику, що хтось може не витримати і застосувати як мінімум тактичну ядерну зброю, яка може бути використана на найближчій території. Поки складно говорити про конкретну загрозу, але той факт, що ядерна риторика з'являється в інформаційному просторі, є незаперечним".

За словами політолога, така риторика використовується не лише для досягнення політичних цілей, але й для психологічного тиску: щоб залякати суспільство, викликати паніку і стримати європейські еліти. Особливо це діє в демократичному світі, де люди можуть вимагати від політиків уникати будь-яких загроз.

Зміна доктрин очевидна. Наприклад, у доктрині Росії зазначено, що ядерна зброя може бути застосована у разі загрози територіальній цілісності країни або в разі нападу на її територію. Однак, згідно з російською інтерпретацією, напади відбуваються щодня - хоча б у вигляді дронів. Тому зараз йдеться не про реальне застосування ядерної зброї, а про її використання як інструменту тиску. Тим більше, один з головних союзників рф — Китай — публічно виступає проти її використання.

Семенюк додав, що самостійно Україна навряд чи зможе забезпечити захист від ядерної загрози. Ми можемо розраховувати лише на колективну безпеку - будь то в рамках НАТО або через міжнародну підтримку систем ППО.

Але навіть найкращі системи, такі як Patriot або THAAD, не можуть повністю захистити від ядерних бойоголовок.

Однак у союзі з іншими державами забезпечити захист цілком реально.

Політолог також відповів, що означає модернізація ядерної зброї в інших країнах. Адже в контексті зростаючої ядерної загрози, викликаної як діями Росії, так і Китаю, США переглядають свою ядерну стратегію. Як зазначає Річард С. Джонсон, заступник помічника міністра оборони США, світ зіткнувся з ситуацією, коли кілька держав одночасно модернізують свої арсенали.

США вже вжили заходів для посилення власного ядерного потенціалу. Зокрема, Міністерство оборони США розробляє нову ядерну бомбу B61-13, яка стане частиною оновленого арсеналу. Крім того, зростає готовність ядерних підводних човнів.

"Модернізація ядерного арсеналу - це звичайна практика. Ядерна зброя, як і будь-яка техніка, має термін придатності, тому її потрібно онов