Коло замкнулося: як суди реагують на "бусифікацію" та чому ТЦК стали зоною, вільною від законодавства.

Примусова мобілізація в Україні набула настільки помітних масштабів, що в народі навіть з'явився спеціальний термін для цього явища — "бусифікація". У соцмережах поширюються сотні типових історій і відео, де люди у військовій формі на вулицях міст затримують перехожих і відразу доставляють до ТЦК. Юристи стверджують, що такі затримання в більшості випадків незаконні, проте мобілізаційні скандали не припиняються, як і суперечки між адвокатами та військовими комісарами.

Військові справедливо апелюють, що не рідко військовозобов’язані порушують закон, а недостатні темпи мобілізації ставлять під загрозу фактичне існування держави. А як на "бусифікацію" дивляться суди? Визнає чи Феміда, що примусова мобілізація, обмеження свободи в ТЦК – це перевищення службових повноважень працівниками ТЦК? Чи все відбувається в рамках закону? Відповідь на це питання "Телеграф" шукав у реєстрах судових рішень .

"Бусифікація" — ТЦК — мобілізація

Історії "бусифікованих", які доходять до розгляду в судах, дуже схожі між собою: йшов по вулиці (їхав на авто) – зустрів ТЦК – забрали телефон – насильно утримують у військкоматі.

Ось, наприклад, справа, яку розглядав Красногвардійський районний суд Дніпропетровська.

"3 жовтня 2024 року особу зупинив представник [ТЦК] на вулиці і доставив до адміністративної будівлі ТЦК, де його незаконно утримували. Його примусово привели для проходження ВЛК, згоди на що він не надавав, повістку про що йому також не вручили, при цьому незважаючи на його повідомлення про проблеми зі здоров'ям, його визнали придатним до військової служби", — значиться в матеріалах справи.

Або інша справа в цьому ж суді.

"2 жовтня 2024 року особу незаконно затримали працівники [ТЦК], і він був примусово доставлений на територію [ТЦК]. Сестра разом з дочкою прибули в ТЦК, де на проходній працівник повідомив, що дійсно особа знаходиться в ТЦК і СП і залишиться там на ніч "тому що погано себе веде" і побачитися з ним не дадуть", — пояснюється в матеріалах справи.

Або кримінальне провадження, яке виявилося на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

"17 вересня 2024 року особа вранці поїхала на роботу на електричці, однак о 8:27 при пересадці в м. Ужгород була неправомірно затримана без пояснень працівниками [ТЦК]. Незважаючи на наявність при ній усіх необхідних документів (військово-облікового документа, паспорта, висновку ВЛК, повістки в ТЦК на 05.12.2024 для уточнення даних, довідок, заяв і пояснень), особу насильно витягли з поїзда, примусово завантажили в машину ТЦК та відвезли в приміщення ТЦК. Кілька днів незаконно і без зв'язку утримували. Наскільки відомо дружині, особу примусово змусили незаконно повторно пройти ВЛК, після чого возять у різні військові частини, де особу не приймають через його рішучий відмову на підставі релігійних переконань прийняти військову присягу", — зазначається в матеріалах даної справи.

І подібних справ у реєстрі судових рішень сотні по всій країні. Добре…

А що вирішують суди?

Як реагують на такі затримання та позбавлення свободи в стінах ТЦК?

Ми проаналізували близько півсотні подібних справ і виділили два основних сценарії реакції Феміди на "бусифікацію".

Сценарій перший – якщо мобілізували, то вже військовий, тому ніякого "незаконного утримання" бути не може. Про що йдеться?

Наприклад, згідно з фабулою кримінальної справи, яку розглядав Костопільський районний суд Рівненської області в кінці вересня в Івано-Франківській області, громадянина на блокпосту витягли з автобуса працівники ТЦК і без жодних протоколів доставили в приміщення ТЦК, де і утримували. Коли скарга дійшла до суду, Феміда встановила, що затриманий вже був зачислений на посаду курсанта і отримав військове звання "солдат".

"Для особи почалася військова служба, а тому [він] не зазнав втручання в права та основоположні свободи, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Особа не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства. Має місце незгода особи з діями уповноважених органів, пов'язаними з мобілізацією. Суд констатує, що призив громадянина на військову службу під час мобілізації в особливий період не є позбавленням права на свободу, а є обов'язком громадянина України, яка передбачена ст.65 Конституції України, а отже, не є незаконним утриманням особи", — пояснюється в ухвалі суду.

З відповідними формулюваннями подібні рішення приймаються і іншими судами. А що, так можна було? Пояснює юрист Олександр Золотухін.

– Якщо людину затримують і тримають в ТЦК, адвокат має право звернутися до суду з представленням про те, що особа незаконно затримана і утримується в якому-небудь приміщенні. Тоді суд має винести ухвалу про звільнення особи. Але на практиці це не працює. Наприклад, чергові слідчі судді не завжди є на місці, а якщо такі представлення і з'являються, то може прийти відповідь, що ми нікого не утримуємо, а зазначена особа вже призвана і на полігоні. Тому сама "бусифікація" може бути і незаконною, але мобілізація, як її наслідок — законна ", — пояснює "Телеграфу" Золотухін.

Другий сценарій реакції судів – звертайтеся в ДБР.

Тут от про що: по факту суди в текстах постанов визнають, що "бусифікація" це за межами правового поля, а працівники ТЦК не мають ніякого права позбавляти людину свободи. Але!

По-перше, позбавлення свободи, примусова ВЛК, вилучення телефону, все це ще потрібно довести. А як це зробити, коли до затриманого нікого не допускають