Особливості національного бронювання: що нас чекає з 1 березня та чому система працює зі збоями.

Рік тому, у новорічному зверненні до українців, президент Володимир Зеленський вперше проголосив простий принцип: "Або ти працюєш, або ти воюєш". Питань немає – надійний тил дорівнює успіхам на фронті. Проте, праця в тилу в сучасних реаліях перетворюється на задачу зі "зірочкою". "На Львівщині ТЦК мобілізував заброньованого", "Заброньованого працівника мобілізували — суд говорить, що все законно" — подібні заголовки в ЗМІ з'являються майже щотижня.

Чому? Які проблеми є в системі бронювання, чи бачать їх у владі і чи можливо виправити ситуацію? Відповіді на ці запитання шукали "Телеграф".

Проблеми системи

Непередбачуваність. Це, напевно, наріжний камінь усіх проблем, пов'язаних з бронюванням. Постанова Кабміну №76 від 27 січня 2023 року – це "біблія", з якою звіряються всі керівники підприємств, що бронюють своїх працівників. За два роки цей важливий документ змінювався урядом 21 (!) раз. Тобто, майже кожного місяця правила бронювання оновлювались. Останній великий апгрейд відбувся в листопаді минулого року.

– За три роки війни не було жодного разу, щоб відстрочка від мобілізації або бронювання була за правилами, які існували три місяці тому. Щоразу щось нове, — підтверджував в інтерв'ю "Телеграфу" адвокат Ростислав Кравець.

А адже є ще й інші підзаконні акти, що стосуються бронювання: галузеві критерії міністерств, державних підприємств, військово-цивільних адміністрацій, Пенсійного фонду… Кількість нормативних актів настільки велика, що тільки розберешся з діючими правилами, як уряд вже напише нові. Чим це загрожує?

Наприклад, згідно з діючими правилами, забронювати можна не більше 50 відсотків військовозобов’язаних на критичному підприємстві. В кінці минулого року уряд дозволив у загальному числі працівників не враховувати жінок.

– Але ж до того їх потрібно було враховувати, – пояснює "Телеграфу" працівниця одного з агропідприємств Полтавщини Ірина. – В результаті, щоб "вписатися" в квоту і зберегти на роботі якомога більше чоловіків, керівництву довелося звільнити жінок. Село, іншої роботи немає. Жінки взяли дітей і виїхали в Німеччину.

Визначення критичності. Звичайно, право бронювати своїх працівників мають не всі підприємства, а виключно ті, які вважаються критично важливими для забезпечення потреб ЗСУ або функціонування економіки та життєдіяльності населення.

Один з основних критеріїв критичності — важливе значення для галузі національної економіки або забезпечення потреб територіальної громади. А як зрозуміти, чи є підприємство важливим для економіки, чи ні? Ось тут уже в гру вступають міністерства та військово-цивільні адміністрації, які й повинні оцінити критичність кожного конкретного підприємства.

– І найбільша проблема тут у процедурі визначення критичності, – пояснює "Телеграфу" заступник директора Європейської Бізнес Асоціації Світлана Михайлівська. – Кожне міністерство та кожна ОВА мають свої критерії для критично важливих підприємств і власну трактовку цих критеріїв. Також немає чітко визначеного періоду, необхідного для розгляду заявок на критичність. Підприємства більше місяця чекають отримання статусу критичності. В той же час, рішення про повторне підтвердження цього статусу іноді просто "зависає" в відповідних структурах.

Не під запис співрозмовники розповідають, що ручне визначення критичності підприємств несе в собі корупційні ризики. Простими словами, підприємці на місцях дуже залежні від відносин з профільними міністерствами та владою на місцях.

Крім того, є питання і до квоти в 50% заброньованих на підприємстві. За окремим рішенням Міністра оборони така квота може бути збільшена, і в Мінекономіки переконували, що цей механізм працює. Але мери міст по всій країні скаржаться, що їм критично не вистачає комунальників, яких продовжують мобілізувати. У Луцькій міськраді в кінці минулого року звернулися до Міноборони з проханням збільшити квоту до 85%. Однак за інформацією "Телеграфу", в оборонному відомстві відмовили міськраді Луцька в збільшенні квот.

Галузеві критерії. Багато питань виникає до галузевих критеріїв критичності, встановлених міністерствами та місцевими адміністраціями. Візьмемо, наприклад, критерії Міністерства аграрної політики, які були оновлені в грудні минулого року. З точки зору міністерства, критичне підприємство в сфері сільського господарства - це те, яке здійснює вирощування угідь сільськогосподарського призначення на площі не менше 500 гектарів. Для великих агрохолдингів це не проблема, а от для фермерів…

– Переважна більшість фермерських господарств (більше 85%) мають площу до 120 гектарів. Це сімейні фермерські господарства європейського типу. Тепер ці господарства під час війни навіть не можуть говорити про те, щоб забронювати голову господарства або працівників. Тобто умови виставлені одні, а реальна ситуація інша. І фермерські господарства сьогодні поставлені в умови виживання, а може, й знищення до весни 2025 року. Ми йдемо в Європу, а Європа виключно фермерська. Ми можемо туди дійти, але вже без українського фермера, — коментує "Телеграфу" почесний президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич.

Нещодавно профільний комітет ВР звернувся до уряду, щоб знизити поріг у 500 гектарів, однак поки галузеві критерії залишаються незмінними.

Крім того, проблеми "вибухають" навіть у сфері оборонної промисловості.

– Оборонні субпідрядники. Є підприємства, які виконують оборонне замовлення. Вони бронюють до 100% людей. А є їх субпідрядники, які, наприклад, постачають підприємству якісь деталі, компоненти для кінцевих виробів. Деякі з цих підприємств не підпадають під бронювання як виконавці оборонного замовлення, — пояснив "Телеграфу" член парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.

Недоекономічне брон