Двадцять років тому, 22 листопада 2004 року, в Україні розпочалася Помаранчева революція — серія акцій протесту та мітингів проти фальсифікації результатів президентських виборів.
Головний український гангстер двохтисячних Віктор Янукович був змушений відмовитися від президентського крісла. Це був тріумф мирних протестів і початок надій на прозахідний курс України.
"Телеграф" провів бліц-опитування серед відомих українських істориків і політологів, щоб зрозуміти: які головні уроки та висновки може винести для себе Україна через 20 років після Помаранчевої революції.
Українці усвідомили, що якщо вони єдині, то вони — непереможні. Так вважає історик, ютуб-блогер та офіцер 3-ї Окремої штурмової бригади Олександр Алферов. Другим уроком назвав те, що народ перестав боятися влади і зрозумів, що він її обирає.
"Перший урок Помаранчевої революції — коли народ єдиний, він непереможний. І це те, що ми тоді відчули", — говорить історик. — "По-друге, жодна влада не може перешкоджати. І люди перестали боятися влади. Вони тоді зрозуміли, що влада дійсно в їхніх руках, тому що вони обирають владу. Народ – носій влади… Люди зрозуміли, що здатні змінити владу. І ось якраз це другий урок Помаранчевої революції… Він вже став однією з часточок нашої української генетики", — зазначає Алферов.
Первісно революція стала наслідком фальсифікації — тобто втручання в виборче право людей, зазначає Алферов. Але одночасно під час Помаранчевої революції виникають інші гасла, пов’язані з передвиборчими обіцянками Віктора Ющенка: євроінтеграція, потім з’являються пункти про вступ до НАТО; чесність, люстрація.
Третій урок – треба навчитися не втрачати перемогу.
"Але ментально українці звикли перемагати в битвах. Часто після битви ми відпускаємо перемогу і не доводимо до перемоги у війні. І ось ситуація з Помаранчевою склалася так само. Ми її (революцію, — Ред.) виграли, але розійшлися. Це дозволило знищити наслідки Помаранчевої революції контрелітам, Януковичу і, власне, з середовища президента України (Віктора Ющенка, — Ред.) вийшли його колишні союзники, які стали контрелітою і навіть антидержавними елітами. Так от, все це призвело до того, що після Помаранчевої революції не відбулися процеси, про які говорили на Майдані", — говорить історик.
Політолог Ігор Рейтерович вважає головним висновком (і це четвертий для нас урок), що на Майдані 2004 року сформувалася українська політична нація.
"Головний урок і висновок, який ми можемо зробити на основі тих подій, це те, що в 2004 році на Майдані почала формуватися українська політична нація. До цього це була достатньо аморфна спільнота, об’єднана певними речами, але не мала розуміння якихось основних цінностей і основної мети. І саме в 2004 році ця спільнота почала формуватися. І вона дійсно була політичною в тому сенсі, що в її основі — питання саме приналежності до України, розуміння того, в якій Україні ці люди, що вийшли тоді на Майдан, хотіли жити", — розповідає Рейтерович.
Політолог підкреслює, що на Майдані йшлося про Україну, де велика увага приділяється свободі, гідності (в першу чергу людській, а пізніше — національній). Саме тому спроби фальсифікувати вибори були сприйняті як дуже серйозне образа.
П’ятий урок про те, що є головним фактором об’єднання для нас.
"І суспільство на це (образу — Ред.) відреагувало. Ми тоді побачили, що українці добре вміють згуртовуватися, об’єднуватися, якщо виникають якісь екзистенційні загрози для їх існування , і для існування нормального майбутнього для них і для їх дітей. Тож це ось ключовий такий висновок, який повів за собою потім багато інших подій".
Так, у 2010 році Віктор Янукович повернувся до влади. Але основи були закладені ще в 2004 році, і якби цього не сталося, далеко не факт, де ми були б зараз.
Політолог Максим Ялі стверджує, що урок (шостий у нашому переліку) Помаранчевої революції та Революції гідності полягає в тому, що мало того, щоб вийти на протест, відстояти право голосу на демократичний вибір (Помаранчева революція) або скинути диктатора (Революція гідності). Мовляв, це не призводить до революції.
"Революція, з наукової точки зору на цей термін, передбачає кардинальну зміну політичного та економічного розвитку держави. У нас цього не сталося ні після Помаранчевої, ні після Революції гідності. Не була змінена система. Змінилася влада, але устояла олігархічна система, яка була створена за президентства Леоніда Кучми", — говорить Ялі.
Політолог підсумовує, що і в першому, і в другому випадку політики використовували людей для досягнення власних цілей.
"Тому урок такий, що необхідно контролювати політиків не лише під час масових протестів, але й після того, як режим змінюється, щоб вони виконували свої обіцянки, які вони давали на Майдані ", — констатував політолог.
Історик Олександр Зінченко звернув увагу на неотрефлексовану спадщину від Помаранчевої революції. Це зростання рівня довіри один до одного. Дові