Чи можуть цивільні судити військових? Чи справді повернення спеціалізованих судів вирішить існуючі проблеми?

Одна з головних новин останніх днів, резонансне затримання трьох командирів, які захищали Харківщину минулої весни. Судовий процес змусив багатьох задуматися про те, якими принципами повинно керуватися правосуддя щодо військових.

Цілком логічне питання полягає в тому, чи здатний цивільний суддя районного суду розібратися в тому, чи були дії конкретного генерала причиною невдалої бойової операції? Чи мають прокурори, які звикли розглядати сімейні спори, поділ майна або хуліганство, достатню компетенцію, щоб встановити винного у важких наслідках на фронті? Чи буде цей вирок безстороннім? І чи є різниця в тому, чи були вони колись у лавах ЗСУ, тримали в руках зброю і що взагалі знають про особливості військової служби?

Ці питання "Телеграф" вирішив задати безпосередньо юристам.

Військові суди в Україні існували, але зараз ліквідовані

Перше, що слід розуміти: ще нещодавно кримінальні справи за участю військових розглядали уповноважені військові суди. Правда, ці структури не можна вважати прикладом ані справедливості, ані ефективної організації.

Судді, в основному випускники військового інституту Міністерства оборони, що знаходився в Москві, фактично відтворювали радянську модель правосуддя. А командування часто користувалося фактичним імунітетом від відповідальності.

У 2010 році указом тодішнього президента Віктора Януковича всі військові суди були ліквідовані. Серед озвучених причин було скорочення чисельності Збройних сил України і намір наблизити правову систему до європейських норм.

На той момент чисельність армії скоротилася до 119 тисяч осіб — в п'ять разів менше, ніж на початку 1990-х років.

З початком російської агресії в 2014 році ця цифра почала стрімко зростати. І вже через три роки можна було спостерігати наслідки ліквідації військових судів — окремі судові вироки викликали скарги навіть у вищого військового командування.

Тому Петро Порошенко, який займав тоді пост президента, виступив з пропозицією відновити попередню практику. Він був впевнений, що рішення військових судів не будуть ставитися під сумнів самими військовими.

— Оцінювати дії командирів в бойових обставинах повинні військові фахівці, військові експерти та військові судді, а не цивільні. Принаймні, зараз, поки триває ця жахлива підступна гібридна війна, — заявив тоді президент.

Пізніше в парламенті було зареєстровано кілька законопроєктів з цього питання, однак вони не були підтримані. Врешті-решт військові злочини продовжили розглядатися судами загальної юрисдикції.

У 2025 році, коли Сили оборони України налічують близько мільйона військовослужбовців, проти частини яких відкриті кримінальні провадження, питання повернення військових судів досі не знаходить загального рішення. І цьому є кілька пояснень.

На криміногенну ситуацію в армії певним чином вплинула хвиля мобілізації

Як говорить у розмові з "Телеграфом" відомий адвокат Віталій Титич, армія — це велика кількість людей, і мова йде не тільки про військових, але й взагалі про Сили оборони.

— Загальна цифра — це більше півтора мільйона осіб. Очевидно, що це складна конгломерація, що функціонує в екстремальних умовах. Тому кількість кримінальних правопорушень нічого не говорить, — говорить юрист.

Причини цих правопорушень можуть бути різними. Починаючи від банального вживання алкоголю і наркотиків і закінчуючи корупційними злочинами штабних, що оперують грошима та іншими ресурсами.

За словами Титича, хвиля мобілізації принесла в армію людей з різних верств суспільства, багато з яких принесли з собою власні проблеми.

— Кримінальні правопорушення в армії дуже різноманітні, і їх не можна об'єднувати під одним визначенням, — зазначає Віталій Титич.

Нагадаємо, масштаби кримінальних проваджень проти військовослужбовців в Україні досягають десятків тисяч. І тільки 60 тисяч з них стосуються самовільного залишення частини (СЗЧ). Таку статистику надає Офіс генерального прокурора.

"Потрібно дивитися в корінь"

— Коли йдеться про те, чи може цивільний суд розглядати справи військових, важливо зазначити, що в різних країнах це питання вирішується по-різному, і так склалося історично. Однак неправильно і навіть шкідливо для суспільства вважати, що створення військової юстиції не тільки судів, а й усієї системи вирішить усі проблеми. Це хибне уявлення, яке відволікає від реальних проблем, — говорить у розмові з "Телеграфом" Віталій Титич.

Він переконаний, що навіть якщо нова система військової юстиції буде створена, це не гарантує справедливості та кваліфікації вироків. Ми просто можемо повернутися до так званої безкінечної судової реформи, яку насправді ніхто не реалізував. Якби її проводили раніше, то сьогодні не виникло б стільки запитань з цієї теми, вважає відомий юрист.

— Проблема не лише в відсутності спеціалізованих судів, а й у системних вадах судової системи. Створення нових інститутів з використанням псевдоконкурсів лише підвищує ризик того, що в них можуть потрапити ті ж фахівці, які не здатні забезпечити якісне правосуддя. І немає різниці, буде це військовий суддя чи цивільний — якщо людина некомпетентна або морально та інтелектуально недієздатна, результат залишиться таким же, — пояснює він.

Він не знаходить у цьому жодних позитивних якостей. Водночас, на думку Віталія Титича, необхідно дотримуватися законів, прийнятих ще в 2014 році, і в першу чергу забезпечити право на справедливий суд.

— Першим законом, прийнятим у відповідь на вимоги Майдану, було забезпечення права на справедливий суд. Другим – повернення довіри до судової влади. Саме ці принципи потрібно реалізувати, — зазначає юрист.

На його думку, якщо це буде зроблено, то не знадобляться ні військові суди, ні якісь інші спеціалізовані інститути. Система зможе працювати ефективно. А питання спеціалізації можна буде розглядати вже після війни, коли хтось обґрунтує необхідність таких змін. Тоді і можна буде говорити про створення нової системи військової юсти